Можливо, в серії з «Донецьком» Діжон Томпсон не такий помітний, як у матчах із «Хіміком», але американський форвард, безумовно, залишається ключовим виконавцем і найяскравішою зіркою команди Рімаса Гірскіса. Пропонуємо Вашій увазі інтерв'ю з Діжоном напередодні вирішальних ігор маріупольців з донецькими «тиграми».
Діжоне, вітаю з тим, що ви ведете 2:0 у фінальній серії! Зі сторони здається, що ігри плей-офф проходять для «Азовмашу» надзвичайно легко. Скажи, будь ласка, це насправді так?
Зі сторони, можливо, так і здається, якщо, приміром, дивитися гру по телевізору чи переглядати статистику після матчу, але насправді все інакше. Просто, перед початком плей-офф ми поставили перед собою завдання виграти всі три серії з рахунком 3:0, і поки що ми до цієї мети йдемо.
Цю ціль команда сама поставила перед собою чи її визначив тренер?
Я думаю, що більше ми самі її поставили перед собою, а тренер погодився і сказав нам, щоб ми прагнули її реалізувати, працювали й досягли врешті-решт свого.
Якщо говорити про серію із Сумами, то тут все зрозуміло, адже навіть ваш тренер Рімас Гірскіс не сприймав її всерйоз. А ось те, що ви тричі поспіль виграли в «Хіміка», команди, з якою протягом сезону грали досить складно, і зараз ведете 2:0 проти «Донецька» з можливістю закінчити все в понеділок, не може не викликати поваги. Ви самі на це очікували? Чи й для вас такі результати стали сюрпризом?
Якщо чесно, то в глибині душі я в це вірив, тому що ми ставили перед собою мету виграти 3:0. Отже ми цього очікували, але ти вірно зауважив, що з «Хіміком» нам було дуже важко грати в регулярному чемпіонаті. Тому те, що серія закінчилася з рахунком 3:0, мене трохи здивувало. Хоча, знову ж таки, повторюся, особисто я вірив, що нам до снаги відіграти так весь плей-офф.
А як щодо ігор з «Донецьком»? Я впевнений, що донеччани їхали в Маріуполь з надією виграти бодай один матч…
«Донецьк» – дуже хороша команда з чудовими гравцями, але «Азовмаш» зараз грає на такому високому рівні і грає так сильно, насамперед, як команда, що нас дуже важко перемогти. Так, нас можна перемогти, але це надзвичайно складно зробити. Зараз їдемо в Донецьк, де нам буде дуже складно обіграти суперника, але ми зробимо все, що зможемо, для того, щоб закінчити серію вже в понеділок.
Кхалід Ель-Амін був лідером команди до свого від’їзду в Туреччину. Чи ви з ним спілкуєтеся зараз, і чи слідкує він за чемпіонатом України?
Так, після його від’їзду ми декілька раз спілкувалися, хоч це й було нечасто. Востаннє він зв’язувався зі мною, коли ми вигравали у «Хіміка» 2:0. Кхалід привітав команду із вдалим виступом у плей-офф. Звісно, він слідкує за чемпіонатом Суперліги і в курсі того, як грає його колишня команда.
Дивлячись на твою індивідуальну статистику, яка погіршилася у плей-офф, я трохи здивований. Адже очікував, що порівняно з регулярним чемпіонатом, коли в оточенні дуже якісних і дорогих гравців ти все одно грав блискуче, у плей-офф вона навіть зросте. Однак зараз, принаймні, на папері статистика впала. Тим не менше, команда з нулем у графі «поразки». Чим би ти сам пояснив свої результати?
Це можна пояснити тим, що у нас чудова команда з гравцями найвищого класу від першого до п’ятого номерів. Всі працюють, виконують свою роботу, стараються, тому я не відчуваю на собі тиску, який змусив би мене багато забивати чи працювати на свою статистику, чи робити із себе Кобі Брайанта й вигравати ігри самотужки.
Зараз помітно настільки ти отримуєш задоволення від гри. В останньому матчі проти «Донецька» ти забив ледве не з центра поля, коли закінчувався час на атаку, посміхаючись і насолоджуючись цим моментом. Наскільки можна отримувати насолоду від гри за таких неймовірних фізичних навантаженнях, такого тиску і відповідальності за результат?
Так, дійсно, я дуже часто опиняюся в ситуаціях, коли мені треба виконувати останній кидок або наприкінці чверті, або наприкінці гри, або під кінець часу, відведеного на атаку. Й кожного разу, забиваючи дуже складний кидок, я сам собі дивуюся. А цей кидок, взагалі, винятковий, тому що було дуже далеко, й ноги я поставив неправильно, й м’яч викинув незграбно, а він все одно залетів. Тому я сам був просто шокований тим, що влучив. У нас є ціль, до якої ми успішно йдемо, тому ми, як команда, так і я особисто, отримуємо величезну насолоду від тієї справи, яку зараз робимо.
Рімас Гірскіс багато раз казав, що в Європі мало, а в Україні взагалі немає команд, які б могли тричі поспіль виграти в «Азовмашу». Чи не наводить це на думку, що ви вже чемпіони, чи про це зараз не хочеться говорити через певні забобони?
Та ні, говорити про це можна. І справді, нас практично неможливо обіграти тричі поспіль. Звісно, будь-яку команду можна перемогти, але зробити це тричі поспіль – дуже важко. В той же час, як я й казав, в Донецьку нам насправді непросто грати. Минулого разу ми там програли, тому, гадаю, в понеділок буде божевільна боротьба. Але ми їдемо туди продемонструвати свій найкращий баскетбол. Установка пов’язана з тим, що ми повинні відіграти від оборони. Якщо все буде виходити в захисті, то, швидше за все, вийде й у нападі. Ми всі сконцентровані на своїй меті, до якої ми поки що йдемо за розкладом, тому маємо всі шанси завершити серію та здобути золоті медалі в понеділок.
Вже маєш якісь плани на наступний сезон, чи зараз найважливіше завершити цей і трохи відпочити?
Так, насправді зараз найголовніше – закінчити досить довгий і складний сезон, виграти чемпіонство й отримати винагороду за ту важку роботу, яку ми виконували останнім часом, а потім трохи розслабитися.
Є шанс, що ми тебе побачимо в Україні наступного року?
Я не буду говорити «так» і не буду говорити «ні». Перш за все, ми повинні закінчити цей чемпіонат. Вже потім можна буде вести розмову про майбутнє. Але все можливо…
|