Пуерто-ріканець Андрес Родрігез за неповний сезон встиг заслужити своєю грою звання одного із найкращих «розігруючих» в історії української Суперліги. Саме він – та важлива ланка, яка доповнює потужний атакуючий квартет БК «Донецьк» у складі Пі Джея Таккера, Кріса Оуенса, Деметріуса Александера й Алєксіча Мілутіна та перетворює його в єдиний цілісний механізм, що цілком спроможний принести донецькій команді «золото» чемпіонату в перший же сезон її перебування в Суперлізі. Наша розмова з Андресом відбулася одразу ж після непростої виїзної перемоги команди Ігорса Міглінієкса в Сумах.

Андресе, вітаю з перемогою. Мало хто очікував, що «Сумихімпром» зможе дати вам бій, особливо, враховуючи те, що вони до цього програли дев’ять матчів поспіль і відпустили двох гравців. Для вас це стало сюрпризом?

Насправді, ні. Ми знали, що Суми – дуже пристойна команда. Вони вдало зіграли з нами на нашому майданчику, а дома вони ще сильніші. Ми очікували, що вони дадуть нам бій, і ми його точно отримали. Ми невдало розпочали гру в захисті, а вони закинули декілька легких м’ячів, отримавши заряд упевненості. А з упевненою командою дуже важко грати. Та й ми все ніяк не зіграємося – ми знали, що коли всі повернуться, на нас очікуватиме дуже важкий місяць. Але як тільки почнемо один одного розуміти, то станемо по справжньому сильною командою.

Так, ваш тренер казав про те, що наразі у вас щось на зразок передсезонних ігор. Наскільки важко особисто Вам диригувати гравцями, котрі ще не увійшли в систему?

О, дуже важко! Це одне з найважчих завдань у баскетболі, коли в тебе постійно змінюється команда, і при цьому ставляться найвищі цілі. Наш президент зібрав групу класних гравців, котрі вже вигравали багато титулів, тому, зрозуміло, що від нас очікують повторення наших успіхів. Я вперше граю в команді, в якій так багато змін, але що поробиш, треба адаптуватися.

У вас чи не найкращий склад у Суперлізі, особливо після того, як «Азовмаш», «Хімік» і «Київ» розпрощалися з провідними гравцями. Скільки вам ще потрібно часу, щоб повністю реалізувати свій потенціал?

Це залежить від багатьох факторів. У нас є ще сім поєдинків перед серією плей-офф, тому, сподіваюся, що до вирішальних ігор ми підійдемо в повній готовності. Ви побачите різницю, коли ми почнемо зіграватися. Ви побачите її на табло, побачите в тому, як ми граємо в захисті та в нападі.

В якій формі зараз перебуває Пі Джей Таккер?

Він повністю відновився, тому йому просто треба ввійти в ритм. Ще помітно, що йому не вистачає впевненості, але це можна зрозуміти – лише дві гри після важкої травми.

У вас в команді на кожній позиції грають по два-три гравці, які намагаються вибороти ігровий час. На кожній, окрім позиції першого номера. З одного боку, в даному випадку треба радіти, але Вам особисто відсутність конкуренції не заважає зростати як гравцю?

Я вже достатньо граю в Європі й майже в кожній команді проводжу на майданчику по тридцять з гаком хвилин, тому відсутність конкуренції ніколи не була для мене проблемою. До того ж Діма (Забірченко) може закрити позицію першого номера в будь-який момент. Ми всі знаємо, що коли команда нарешті зіграється, я буду проводити на майданчику трохи менше часу.

Забірченку поталанило, що він грає поруч з Вами та має шанс багато чому навчитися. Втім, мені здається, що він поступово перетворюється на другого номера, це так?

Я думаю, що насправді він перший. Він намагався стати другим, але при цьому виникли проблеми. Просто, коли нам потрібен був додатковий запал у захисті, ми грали з ним одночасно, тому він і зміщувався більше на позицію другого номера. Він дуже солідний перший номер, який зростає протягом сезону, доводячи це під час тренувань й ігор. Я намагаюся допомогти йому чим можу, даю поради, вказую на те, що треба змінити, і він дуже уважно слухає та намагається повторити все це на майданчику.

Не маю сумнівів, що більшість із тих, хто спостерігає за Вашою грою у «Донецьку», вчиться у Вас багатьом речам. А от у кого вчилися Ви, коли робили свої перші кроки в баскетболі?

Коли мені було 14 років, я був більше атакуючим першим номером. Але хлопці, з якими я грав, дуже полюбляли пасувати, тому вони вбили мені в голову той стиль гри, який ви всі спостерігаєте зараз.

Хто Ваш найбільш улюблений перший номер?

Джейсон Кідд.

Так, він теж не ставить своїм пріоритетом закидати багато. Але він майстер «трипл-даблів». У вас їх скільки було?

Точно не знаю, але були. Ось, скажімо, сьогодні я зібрав 7 підбирань, а одного разу не добрав до «трипл-даблу» лише одне очко.

Чи правдива інформація про те, що в міжсезонні Вас хотів підписати БК «Київ»?

Не знаю. Зі мною вони не зв’язувалися, агент також нічого про них не казав. Він говорив мені про різні команди, в тому числі і про «Донецьк», який я зрештою обрав, адже президент клубу створював сильну й амбіційну команду. Я завжди хочу грати в команді-претенденті на золото, тому потрапив саме сюди.

В порівнянні з минулим сезоном Ви почали більше закидати, майже вдвічі більше збираєте відскоків і віддаєте передач. Це пов’язано з різницею в рівні чемпіонатів, чи Ви самі стали грати краще?

В Польщі в нас була дуже сильна команда, я частіше віддавав м’яч хлопцям, вони з ним робили багато з того, що міг би робити і я. А цього року були такі часи, коли з іноземців в «Донецьку» грали лише я та Сі О (Кріс Оуенс), тому на мене лягло додаткове навантаження, з яким, гадаю, я впорався. Саме тому ці статистичні показники так зросли. Насправді, я продовжую робити ті речі, що й робив до цього сезону – мені важливо, щоб мої партнери почували себе комфортно, щоб грали з упевненістю. Також я на повну викладаюся в захисті.

Багато хто каже, що єдині Ваші недоліки на майданчику – низька результативність. Скільки часу Ви приділяєте цьому компоненту на тренуваннях?

Набагато більше, ніж хтось може собі уявити. Просто, я не люблю атакувати, але, якщо атакую, то маю бути впевненим, що кидок буде влучним, особливо, коли він важливий. Мій низький відсоток можна пояснити ще й тим, що багато кидків я змушений виконувати на останній секунді володіння, тому, якщо у грі я кинув 0 з 4, то саме через те, що виконував важкі непідготовлені кидки. Проблема в тому, що інколи я не атакую зі зручних позицій – саме над цим маю працювати більше.

Розкажіть , будь ласка, про Ваші виступи за національну збірну Пуерто-Ріко.

Я грав за всі вікові групи своєї збірної, минулого року виграв золото на Панамериканських іграх. Наступного літа знову гратиму за збірну, проте точно не знаю, в якому турнірі. Звісно, я не на перших ролях, адже є в нас Карлос Арройо, гравець рівня НБА.

Останнє запитання – у Вашому профайлі на командному сайті написано, що Ви вважаєте Роналдо найвидатнішим спортсменом. Чому саме він?

Насправді, найвидатнішим спортсменом я вважаю Майкла Джордана, а от Роналдо мій найулюбленіший футболіст. Я почав слідкувати за ним, коли подивився ігри збірної Бразилії. Стежив за ним у «Барселоні», «Інтері», «Реалі». Він мені дуже подобається, подобається те, як він грає. Він дуже упевнено почувається з м’ячем, віддає передачі, коли є вільні партнери. Роналдо не з тих суперзірок, котрі думають лише про те, як забити.

Що ж, Андресе, удачі у наступних іграх. Дякую за інтерв’ю.