Після кадрової реформи в БК «Київ» Манучар Маркоішвілі, поруч із капітаном Артуром Дроздовoм й Олегом Салтовцем, став одним із тих, хто покликаний вести молоду команду за собою. Як показали матч у Южному та єврокубкове протистояння з «Ольденбургом» роль лідера грузинському легіонеру цілком до снаги. Однак я вирішив розпитати Манучара про це особисто одразу ж після неймовірної перемоги киян над німецьким клубом, у якій мій співрозмовник відіграв одну з головних ролей.

Манучаре, вітаю з фантастичною перемогою! Якби перед грою сказали, що команда виграє з перевагою в десять очок, ти повірив би?

Тут справа не в тому, повірив би чи ні. Якщо чесно, ми задовго до матчу серйозно налаштовувалися саме на цього суперника й готові були боротися, битися до кінця. А про результат можна говорити зараз, після сорока хвилин гри. Головне, що вдалося реалізувати більшість з того, що ми напрацьовували на тренуваннях. Хоча й, не буду заперечувати, ми припустилися багатьох помилок, особисто я також.

Перед грою команда робила більший акцент на захисті чи на грі в нападі?

Зараз у нас молода команда, тому ми намагаємося, в першу чергу, добре захищатися, а вже потім думати про напад.

Перемога минулого туру в Южному допомогла відчути впевненість у власних силах?

Ну звісно, дуже важливо, що в Южному ми побачили, що команда, справжня команда у нас залишилася. Хоча було б краще, якби в ній було більше гравців. Проте ми довели, що й таким складом можемо боротися до кінця. Можливо, зараз навіть легше, тому що тиск на кожного з нас не такий, як раніше. Головне, грати так, ніби нічого не трапилося й намагатися виявляти свої найкращі якості в кожній грі.

Наскільки сильним було відчуття шоку після звістки про те, що команду залишає шестеро основних гравців, і наскільки воно дається взнаки зараз?

Так, шок був сильним, ми просто не могли повірити в те, що відбувається. Але зараз думати про це пізно, тому що все, що трапилося, змінити неможливо. Залишається сподіватися, що й у клубі, і в команді ситуація налагодиться, згодом прийдуть нові гравці. Але навіть якщо ми залишимося в нинішньому складі, що ж, будемо боротися з тими силами, які є.

Особисто тобі фізично стомливіше грати з нинішніми навантаженнями, чи особливої різниці немає?

Різниця відчутна. Завжди краще, коли є заміна, коли є гравці, готові тобі допомогти з лави. А з іншого боку, це наш шанс довести самим собі, чого ми насправді варті, а також отримати більше досвіду й покращити свій як індивідуальний, так і командний рівень.

Ти єдиний легіонер, котрий залишився в команді. Чи була з тобою розмова на цю тему, чи керівництво якось мотивувало свій вибір?

Я не можу відповісти на це запитання. Краще зверніться до керівництва клубу. Але мені приємно, що залишили саме мене. Скажу одне, я залишаюся в команді, як мінімум, до кінця сезону і, сподіваюся, що й надалі буду гравцем БК «Київ», і все у нас налагодиться.

Керівництво клубу оголосило, що плани на сезон, а саме перемога в чемпіонаті та вдалий виступ у єврокубку, ніхто не відміняв. Наскільки це реально, на твою думку?

Зрозуміло, що буде важко. Найголовніше, щоб усі залишилися здорові, й зберігалася можливість хоч якихось ротацій, кадрового маневру, тоді буде більше шансів виконати поставлені завдання.

Гра кого з молодих хлопців тобі сьогодні найбільше сподобалася?

Якщо не говорити про Славу Кравцова чи Максима Пустозвонова, яких і молодими вже не назвеш, то Дениса Лукашова. А взагалі, кожен, хто сьогодні заходив у паркет, чудово себе проявив, боровся й зіграв свою важливу роль у перемозі команди.

Що ж, дякую за інтерв'ю. Успіхів тобі й команді!