Довкола БК «Полтава» протягом сезону ходить багато суперечливих чуток, які ще більше посилюються після кожної нової невдачі клубу в чемпіонаті. В той же час, серія прикрих поразок з різницею в 1-2 або 3 очки, як і несподівані, на перший погляд, перемоги над «Донецьком», свідчать, що в команди є все для того, щоб, як мінімум, залишити останню сходинку турнірної таблиці. І ось перші кроки до цього зроблено: в матчі минулого туру полтавчани перемогли «Миколаїв», а сьогодні здолали «Сумихімпром», перемістившись на 7-ме місце в чемпіонаті. Таким чином, у третьому колі команда Рамунаса Цвірки виграла у двох основних конкурентів з нижньої половини турнірної таблиці, підтвердивши, що її рано списувати з рахунків. Виконавчий директор БК «Полтава» Максим Рубель, розмова з яким відбулася до матчу 20-го туру, розповів про стан і перспективи команди, яка не збирається погоджуватися з роллю аутсайдера.

Максиме, насамперед, цікаво дізнатися, наскільки складно було в непростих умовах за два – три тижні створити команду. З якими труднощами Вам як виконавчому директору, на плечі котрого ліг основний тягар відповідальності, довелося зіткнутися?

В першу чергу, дякую за ваші запитання та зацікавленість нашою командою. І справді, створити будь-яку структуру за кілька тижнів, особливо, в наш час надзвичайно складно. Тим більше, коли мова йде про спортивний клуб, причому, якщо брати в масштабах нашої країни, то клуб високого класу.

Проблема номер один полягала в підборі гравців, а, по-друге, ми зіткнулися з рядом організаційних проблем, пов’язаних із проведенням ігор. На жаль, «Полтава» до цього року не має ані бази, ані пристойного залу для проведення матчів, більше того, навіть із приміщенням для тренувань також пов’язані значні проблеми. Проте одночасно з рішенням про створення клубу відбулися пошуки альтернативних спонсорів поруч із основним, яким є АО «Полтавхіммаш». Також були задіяні міські служби та влада, й місто з розумінням поставилося до створення баскетбольної команди. Так, на початковому етапі було дано різноманітні вказівки надавати нам всебічну допомогу на всіх можливих рівнях.

Достатньо швидко, фактично в недільний строк вдалося вибрати краще з того, що є в місті. Тож на разі повноцінним тренувальним процесом забезпечена як команда дублюючого складу, так і основна. Вирішено й питання висвітлення ігор БК «Полтава» в засобах масової інформації міста та Полтавської області. Орендується зал, господарі якого з розумінням поставилися до наших потреб, завезено спортивне обладнання: баскетбольні конструкції, табло та все необхідне для проведення ігор. І, резюмуючи, хотів би сказати, що за ті два, навіть не три, проведені в неймовірному ритмі тижні нам вдалося підготуватися до сезону. Першу домашню гру команда проводила в належних умовах. І хай це не рівень Маріуполя, Южного чи Києва, але аж ніяк не гірше, ніж у Рівному чи Сумах. Тобто нам вдалося увійти в лігу на нормальному початковому рівні.

Відповідаючи на ваше запитання стосовно моїх функцій на посаді виконавчого директора, скажу, що в інших клубах, напевно, є така сама посада, й той, хто її обіймає, так само керується певними посадовими інструкціями та обов’язками. Проте в мене, і я готовий безапеляційно про це заявляти, їх набагато більше, ніж у будь-кого на аналогічній посаді в іншому клубі Суперліги. Справа в тому, що я займаюся й роботою зі спортсменами, й побутовими проблемами, й організаційними питаннями, крім того, є делегатом клубу у виїзних матчах команди. Тому мені доводиться нелегко, хоча спершу було ще важче. Зараз простіше ще й тому, що ми вже потрохи освоїлися в лізі. Також у нас у клубі є рівноцінна мені за обов’язками людина – Олександр Карплюк. Він займається іншими моментами, насамперед, на його плечі ліг весь тягар технічних питань, а також організація виїзних поєдинків команди.

І попереджуючи ваше питання про керівництво клубу, скажу, що найголовніша людина в ньому – наш президент Віталій Хижак, людина, в принципі, в баскетболі нова. Але слід віддати йому належне (і це визнаю не лише я як людина зацікавлена, а й неупереджені спостерігачі зі сторони), адже за останні півроку в розумінні баскетболу, потреб команди, її організації він практично вийшов на той рівень, на якому знаходяться люди, котрі займаються цим давно. Тобто роботу клубу він спрямовує в правильне русло. Так, він достатньо жорстко її контролює, але, вимагаючи, в той же час віддає все, що винен.

Як були вирішені питання з комплектацією команди?

Нас практично в усіх засобах масової інформації називають фарм-клубом «Азовмашу», але ми з цим кардинально не погоджуємося, хоча й не можемо заперечувати, що на початковому етапі в комплектації команди нам було надано допомогу зі сторони маріупольського клубу. Просто в них досвідчені селекціонери, які не перший рік займаються підбором гравців. Саме вони створили для нас мінімальний боєздатний кістяк команди, з яким можна було починати виступи – я маю на увазі ігрові амплуа, рівень гравців але, ще раз повторю, все це було на початковому етапі, в той момент, коли юридично клуб існував, а жодного співробітника в «Полтаві» ще не було. Але потім, і цьому всі свідки, протягом сезону в нас відбувалися зміни – в команді з'являлися нові гравці, зокрема, гравці іноземні, тобто ці моменти вже вирішувалися нашими власними силами, насамперед, головним тренером із нашими менеджерами. Таким чином, цей процес сьогодні повністю організовано нашими силами, і я як людина, котра знає все в клубі, можу сказати, що ми ніде жодним чином ані фінансово, ані баскетбольно, ані організаційно не пересікаємося із баскетбольним клубом «Азовмаш», за винятком суто спортивних дружніх інтересів як на рівні керівників, так і на рівні гравців.

Чим Ви займалися до моменту створення клубу, і як «Полтава» Вас знайшла?

Я корінний полтавчанин, свого часу саме тут я вчився баскетболу, а також грав у баскетбол. В 90-ті роки в нашому місті була команда «Полтава-Баскет», яка ставала срібним призером Вищої ліги. Я спочатку був її гравцем, а потім займався адміністративною роботою. Але так трапилося, що внаслідок певних політичних процесів, які відбулися, а це був 1999 – 2000 рік, команда розпалася, й баскетбол на тому рівні, на якому він був у Полтаві, перестав існувати. Зрозуміло, що за відсутності баскетболу не могло бути й моєї участі в ньому. Я займався бізнесом, керував полтавською філією харківської компанії. Але, коли дізнався, що в Полтаві створюється така структура, запропонував свої послуги, тобто можна сказати, що не мене знайшли, а я сам прийшов у клуб. Я запропонував свою кандидатуру президенту, й вона була затверджена. Так я почав займатися тим, що я найкраще знаю та вмію, проте до появи «Полтави» ніде в нашому місті не міг його застосувати.

Ви не подумали в той момент, коли вам запропонували створити команду за два тижні, що можете «вляпатися» , погоджуючись на майже нездійсненне?

Так, міра відповідальності була значною, але я бачив, на якому рівні проходить розмова, адже йшлося, скажімо, не про створення спортивної школи. Навпаки, діалог із президентом виявився надзвичайно плідним. Я побачив, що БК «Полтава» створюється не на один рік, а як довготривалий перспективний проект. Так, ми ризикнули, але на даний момент у нас щось виходить.

Чи не може фраза про те, що команда створювалася не на один рік, бути відкоригованою складною економічною ситуацією в Україні? Чи можна зараз говорити, що «Полтава» прийшла надовго і в наступному сезоні точно буде?

Питання надзвичайно складне, тому що, як і будь-який клуб, наш не є винятком – ми складаємо бюджет, розраховуючи на певні фінанси можливості. Наш президент погоджує бюджет, який ми повинні виконати протягом року. Зрозуміло, що нинішній бюджет було складено наприкінці вересня, а потім і в світі, і в Україні відбулися всім відомі події. Тому, звісно, що зараз так само безапеляційно, як у вересні, заявляти про те, що в команді все буде гаразд, ми не можемо. Але, не вдаючись у фінансові подробиці, можу запевнити вас у тому, що бюджетні зобов’язання клуб поки витримує. Думки про припинення існування команди в цьому сезоні без пошуків фінансування, або про те, щоб відректися від неї у наступному сезоні, однозначно немає. І президент клубу, і всі його члени налаштовані виступати й у наступному сезоні. Зрозуміло, що нас, як і решту команд цікавить, у якому форматі цей сезон буде проведено. Але навіть, якщо він залишиться в такому ж форматі, ми готові брати участь і грати проти будь-якого суперника. Якщо говорити про нас зі спортивної точки зору, то ми з’явилися на світ невипадково й точно не для того, щоб програвати.

Так, але багато хто не розуміє, що якби не три - чотири поразки на останніх секундах, ви були б не на останньому, а на п’ятому – шостому місці…

Ми пояснюємо це зі спортивної точки зору – колектив незіграний, тому що в індивідуальному плані гравці досвідчені, вмілі, які мало чим поступаються виконавцям інших клубів Суперліги. Але хлопці ще не відчули того, що називається таланом і приводить до перемогти, а таланить, як відомо, завжди сильнішим. Дійсно, ми дома програли з різницею в 1-2 очки дві гри, які мали вигравати, програли в Сумах з різницею в 1 очко, коли гравець просто зобов’язаний забивати не зумів потрапити в кошик. І справді ми могли б мати вдвічі більше перемог, ніж маємо. Саме тому робота тренерського штабу спрямована насамперед на те, щоб згуртувати дії команди. Й остання гра з «Миколаєвом» показала, що ми цю проблему перебороли. Так, завершивши першу половину з –2, команда потім постала справжньою машиною, яка просто не могла програти. Зараз на нас очікують дві ключові гри – дома ми прийматимемо «Сумихімпром», перемогти який на даному етапі нам цілком до снаги, а потім вирушаємо до Рівного на гру з «Пульсаром», який ми теж здатні обіграти.

Чи стоїть перед командою завдання, пов’язане з конкретним місцем, з якого вона має вийти до плей-офф?

Наша задача з першого дня і до сьогодні не змінилася – зайняти 6-7 місце в регулярному чемпіонаті. З ким би ми не грали у плей-офф і з якого б місця туди не потрапили, чи з 7-го чи з 8-го, й «Азовмашу», й «Києву» буде непросто з нами грати. Якщо ж нам трапиться третя або четверта команда чемпіонату, то ми вже продемонстрували після двох перемог над «Донецьком», що нам цілком до снаги їх обігравати, причому, якщо в Полтаві ми перемагали суперника без Таккера, то в Донецьку з Таккером. Ті ж ігри з «Хіміком», який на той момент ще зберігав сильний склад, коли ми програли лише в овер-таймі в Южному, а в Полтаві поступилися двома очками, а також поєдинок із «Києвом», по ходу якого ми вигравали першу половину, свідчать, що ми здатні боротися з будь-якими суперниками. Тому, повторюся, задача перед командою стоїть наступна – 6 7 місце за підсумками регулярного чемпіонату. Вважаю, що, враховуючи кількість ігор, які залишилися, й силу суперників з нижньої половини турнірної таблиці, нам цілком до снаги задачу виконати.

Дивлячись на БК «Полтава», виникає враження, що грає команда ветеранів, принаймні, так вона виглядає. Ви свідомо робили ставку на ветеранів через досвід чи їх доступність під кінець кар’єри?

Щодо формування складу рішення було прийняте глобальне в тому плані, що вчити немає коли. Тобто потрібен гравець, якому треба пояснити, що від нього вимагають, а як це зробити, йому пояснювати вже не треба. У зв’язку з цим і з’явилися такі гравці як Юріца Жужа з багатою європейською кар’єрою. Так, можливо, через свою характерну «зачіску» він виглядає віковим, але насправді йому лише 31 рік. Джейсон Уелллс, за плечима котрого в молоді роки виступи за серйозні коледжі, представляє американську школу. Тобто, це гравці, які за одним рухом тренерського маркера на «борді», за кількома фразами, почутими, коли пробігають повз тренера, одразу ж розуміють, що від них вимагають і як вони повинні це робити. Проте решту гравців навряд чи можна назвати віковими. Той же Максим Івшин – гравець збірної, прогресуючий і достатньо молодий баскетболіст. Ріккі Клемонсу, основному «розігруючому» команди, всього лише 24. Отже в «Полтаві» є досвідчені гравці, молоді баскетболісти і гравці середнього віку. Але основна задача – придбання більш досвідчених виконавців, – пов’язана з відсутністю часу на тренувальний процес, який покликаний лише координувати дії команди, а не для напрацювання якихось комбінацій.

Чи планується ще якесь підсилення команди?

Звісно, планується, але ким конкретно, говорити я поки не буду. Для повного щастя нам не вистачає другого – третього номера. На даний момент ця позиція закрита капітаном команди Іваном Шкурупієм і Гітісом Сірутавічусом, але хотілося б придбати ще когось на позицію між 1-м і 2-м, між 2-м і 3-м номерами. Можу сказати лише одне, в перспективі у нас відбудеться підсилення, на 99 відсотків, що це буде український гравець. Він має з’явитися в Полтаві до кінця лютого. На жаль, більш детально поки сказати нічого не можу, тому що питання остаточно не вирішено. Головне, що свої потреби ми знаємо. Все перебуває на стадії переговорів із гравцем і його клубом. Коли з’явиться бодай усне підтвердження, тоді можна буде про щось говорити. Гравець тут, в Україні. Він протягом трьох днів після підписання контракту приєднається до команди.